I. Тяжким хрестом лежать шляхи, Ясні в ночах, вони сліпі вдень: Рамено — з заходу на схід, Рамено — з півночі на південь. І так розіп’ята — віки — Вогонь буття не загасила, Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила! Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари, Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. […]

Там, де Ятрань круто в’ється, де по каменю шумить, там дівчина, гей, як зветься: козак знає та й мовчить. Ой у полі криниченька, в тій криниці б’є вода, там дівчина воду брала чорнобрива, молода. Даром, дівко, квіти сієш, вони тобі не зійдуть, даром батька, матір просиш, бо за мене не дадуть. Бо ти дівчина багата, […]

Море Середземне шумить, хвилями дзвонить в боки пірамід африканських, хлюпають ріки криваві в долинах віків у круті костяні береги із людей… І чую крізь гомін стихій над тілами рабів свист батогів… берегами женуть кислооких, немитих і голих; падають, гинуть, як мухи під зиму, в долинах Єгипту, Еллади та Риму й середніх віків… Свист батогів!.. З […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.